ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Біла піна на вишнях, грушах,

От-от яблуні зацвітуть…

Та сьогодні в нас туга в душах,

Чорні згадки туди повзуть.

Пахне свіжістю, ароматом

Як тоді, у той день і рік,

Колись вирвася «мирний атом»,

Як давним давно хтось прорік.

Потемніло й повітря навколо,

Поруділи умить ліси.

Опустіли садочки, школи,

З переляку завили пси.

Залишили свої пожитки

(Що збирались не час, не день),

Розселив нас Чорнобиль швидко

Між чужих, не своїх людей.

Сподівались вернутись в квартири:

Ось приборкають демона, ось…

Та сьогодні вже тридцять чотири –

Так вернутися й не довелось…

Для усіх ми – переселенці

Й хоч змогли нам в біді помогти,

Часом хочеться у човенці

Рідну Прип'ять перепливти.